Сьогоднішній стан нашої країни надзвичайно
складний не тільки з точки зору політики, економіки, фінансів, військової
ситуації, але й із погляду психології, настроїв серед населення.
Український народ завжди відзначався своєю
добротою, щирістю, взаємоповагою один до одного, любов`ю до батьківщини. Але
зараз наступили похмурі дні: нерозуміння, ненависть, страх, відчай - саме ці
почуття глибоко засіли у людських душах. Населення України поділилося, ніби
навпіл, створивши цим два "табори": ті, які "за"
теперішню владу, за повалення старого устрою у державі, євроінтеграцію, зміни в
економіці, освіті, зовнішніх відносинах з іншими країнами тощо, а також ті, які
"проти" всього вищезазначеного, бажають повернення В.Ф.
Януковича на пост президента, говорячи при цьому : "...при ньому ми добре
жили, вільно дихали та, навіть, могли відкладати гроші, а що ж тепер?..." Звичайно, кожен має право на висловлення власної думки, але це не повинно преходити у якесь мародерство, розбій, анархію, а найголовніше - розривання країни на окремі частини. Напевно, не за це наші прападіди воювали, боролися із загарбниками, щоб сучасне покоління у мирний час своїми ж руками розвалило те, що створювалося віками. Особисто я за зміни в Україні, але не такою ціною (Небесна сотня). Дивлячись новини, де розповідають на збільшення цін на газ, комунальні платежі, бензин тощо, постає логічне питання :"За що стояв майдан, за що помирали люди? Навіщо це все відбувалося?".
На мою думку, ні завоювання Росією Криму, ні
політико-економічна ситуація не такі страшні,як розпад усередині країни,
нерозуміння громадян, що викликає агресію та неприязнь. Яка ж точка зору має
рацію, а яка - ні , розсудить історія, але сьогодні нам усім потрібно
об`єднатися, домовитися заради щасливого, спокійного майбутнього.
Комментариев нет:
Отправить комментарий