Твір-розповідь "Весна у моєму місті"

          Морози. Вітер. Сніги. Відлига. Сонце. Тепло. Щебетання.

      Ось так і прийшла моя двадцята весна, улюблена пора року. За що я її люблю?!
Все дуже просто, у цей період народилися прекрасні, чудові, близькі та дорогі мені люди: мама - 22 березня, тітка - 9 травня, найраща подруга - 7 травня, але остання дата по-особливому важлива - це день моєї появи на світ.

     У моєму рідному містечку, Новомиргороді, весна нічим не відрізняється від інших міст. У цю пору року все пробуджується до нового  життя: з`являються перші щебетання перелітніх птахів, розцвітають абрикоси, вишні, яблуні, наповнюючи цим самим повітря солодким свіжим ароматом.

      Люди скидають із себе свої незграбні пуховики, шапки, чобітки. Дівчата перетворюються на тендітних  леді, а хлопці - на елегантних джентельменів, спортсменів.
Із приходом весни прокидається не тільки природа, але й внутрішній світ людини: хочеться дихати на повні груди, творити добрі справи, копирсатися в городі, займатися спортом, одним словом, хочеться ЖИТИ.

       У Єлисаветграді ця позитивна, яскрава пора відзначається особливою подією - висаджування найбільшої кількості тюльпанів в Україні. Цього року - мільйон квітів цього виду цвіл у міському парку!

      Весна у моєму місті, душі - це оновлення всього, що нас оточує і допомагає жити.